Передмова
Ця частина мало чим цікава. Можливо, чогось вартий персонаж Хмаринки, але, наприклад, незрозуміло для чого було вводити персонаж Мирослава Скорика, він якось не розкрився в "сазі".
В будь-якому разі, публікую це швидше, щоб був зрозумілий контекст наступної, третьої частини першої саги.
Контекст
Перша частина закінчилася тим, що головний герой і Джеймс Бонд розійшлися різними шляхами. У цій же частині, вони, разом із Паваротті, якого, очевидно, все-таки знайшов Джеймс Бонд, опинилися разом у ресторані в Лос-Анджелесі. Музикантом у цьому ресторані працював Мирослав Скорик.
Текст
- Миросю!
То був Мирослав Скорик. Паваротті підійшов до нього, вони обійнялися. Паваротті запросив Скорика до столу. Тут з'явився лірико-епічно-фантасмагоричний герой - Хмаринка.
- Я - граф Дракула - сказала Хмаринка - Бійтесь мене, повипиваю кров.
Хмаринку проігнорували.
Після двох годин діалогу між Паваротті і Скориком всі затихли. Якусь мить тривала мовчанка.
В той час далеко-далеко від Лос-Анджелеса, у відкритому космосі нізвідкіля з'явився слонь. Ну менше з тим. Важливіше, що недалеко в іншому світі летів космоліт. На цьому космольоті були гуси і їхній капітан - Пінокіо. Родом з Андромеди, Пінокіо виконував важливу місію - врятувати вимираючий вид гусей, якому загрожувала небезпека апокаліпсису. Місцем його призначення була планета Земля.
- Тут є прихильники футболу? - запитав я, порушивши загальну мовчанку.
- Що?
- Тут є прихильники футболу? - повторив я.
Виявилося, що ніхто крім мене, Бонда, Паваротті, Мирослава Скорика і Хмаринки, прихильників немає. Тож ми, скромною компанією пішли на матч Карпати-Зоря.
- Тут таке затишне місце - сказав Паваротті, коли ми прийшли на цвинтар.
- Дивіться, футбол починається! - вигукнув Бонд.
На великому екрані посеред могил бігали футболісти. І тут сталася несподіванка - Паваротті помер.
- І чого б це раптом? - здивувався я.
Проте, здається, ніхто не звернув уваги, всі спостерігали за перебігом матчу. Коли всі оклигалися після програшу Карпат, ми як належить поховали Лючано, поставили напис "у попа була собака, він її любив...".
- Хмаринко, іди нахуй - сказав Бонд, відганяючи графа Дракулу помахом руки - Я цього так не залишу - сказав він - я розкрию таємницю смерті маестро.
У цю трагічну мить, ні сіло ні впало, нізвідкіля з'явився слон. Але менше з тим - головне, що прямо перед нашими очима у могилу Шекспіра із небес врізався космоліт. З нього повискакували гуси і капітан Пінокіо. Тобто Колобок у вигляді капітана Пінокіо. Як не дивно, він не мав ні рук ні ніг.
- Я - Колобок!...
- А я - граф Дракула, і що з того!? - трагічно вигукнула Хмаринка.
- ... Тобто не Колобок, а капітан Пінокіо!
Ситуація була напруженою. Мало того, що "Карпати" програли Зорі, так ще й на завтра передавали погану погоду. Джеймс Бонд виглядав так, наче не вірив жодному слові, сказаному колобком. Його очі вже виповзли з очних ям, а колір шкіри був червоним.
- Я - механік. Моє покликання - розгалужувати реальності у пошуках альтернативного Раю - А ще я побив Супермена!
- Твої слова дуже подібні на правду - нарешті вирвалося у Бонда, який до цього часу лише дивився на новоприбулого зі страшною ненавистю - Вони здатні обманути будь-кого, але не мене!
- Та перестань, як там тебе - втрутився Мирослав Скорик - як можна всюди бачити брехню.