Контекст
Перша сага закінчилася смертю всесвіту. Проте, всесвіт проходить ентропічні цикли, і за якийсь час, атоми, що складали Паваротті у першій сазі, складаються одне до одного, знову формуючи Паваротті.
Текст
Після трильйонів і трильйонів, і трильйонів років, що пух і прах Паваротті - власне, атоми його тіла - подорожував космосом, всесвіт пройшов багато ентропічних циклів, і ось, так сталося, що атоми, що колись складали Паваротті, знову зійшлися докупи.
- Оце подорож - скликнув Лючано, струшуючи зі свого фрака трупний пил - а Великий Вибух... Це тобі не Травіата! - подумав він про себе.
І справді, атоми, що складають Паваротті пережили багато Великих Вибухів, адже всесвіт багато разів стискався і розширювався.
Раптом, перед очима у Паваротті промайнув ряд спогадів - спогадів із трильйоно-річних подорожей атомів, що складали його сутність. Далекі планети, із самого краю всесвіту, ядра зірок, у яких деякі із атомів провели більшість свого життя, трагічна доля інших атомів, які були розчеплені у нейтронній зірці, а потім зчеплені із іншими протонами та нейтронами... Спогади із свідомості різних химерних космічних створінь, і багато іншого.
Паваротті здивовавно озирався навкруги. Він-то склався таким, як був попереднього разу, трильйони років тому, але всесвіт склався уже зовсім по інакшому. Тому, навколо Паваротті був зовсім інший, макабричний світ. Паваротті опинився у відкритому космосі - там зійшлися його атоми, і він прийшов до свідомості. Він летів на швидкості світла. Пролітаючи повз населені планети його фотографували, думаючи, що то комета.
- Вітаю - зненацька Паваротті відчув чийсь голос у себе в голові.
- Га? Що? - не зрозумівши ситуації видав той.
- Вітаю. Я - Людина - відповів голос. Це були думки Людини1, які безпосередньо передавалися Паваротті через гіпер-простір.
- Я теж людина - відповів здивований Паваротті.
- Ти - прадавня людина - сказала Людина - а я - розум, що виник внаслідок злиття розумів усього людства, що заселяє увесь Всесвіт. Нас - трильйони.
- Гм. Цікаво - Паваротті задумався - ти, мабуть, є якоюсь формою супер-інтелекту.
- Так.
- А чи не занадто примітивною є мова для такого створіння як ти?
Людина не знайшла, що відповісти. Це запитання, здається, її трохи образило.
- Скажи, яким є твій внутрішній, суб'єктивний досвід? - з цікавістю запитав Паваротті.
- Він є неймовірно багатим - відповіла Людина - у ньому існує безліч неповторних явищ, яких не існує деінде в космосі.
- Чи можеш ти передати мені його думками? - запитав Паваротті.
- Ні, він ніяк не вміститься у твоєму маленькому біологічному мозку.
- Шкода. Цікаво, як це - бути надрозумною істотою з багатим внутрішнім досвідом.
- Свідомість можна сформулювати мовою об'єктивних загальних принципів. Завдяки цим принципам, ти можеш вивести мапу усіх можливих феноменологічних якостей.
- Цікаво.
- Ти можеш плавно перетворювати себе у систему, що здатна пережити ті чи інші феноменологічні якості. Таким чином, ти можеш досліджувати простір цих феноменологічних якостей. Ти можеш перетворитися в будь-яку таку систему, хай як розумну та багату на внутрішній досвід.
- Але чи не втрачу я почуття власного "я"? - стурбовано запитав Паваротті.
- Воно й так тобі непотрібне - відповіла Людина - натомість, ти можеш приділити усю свою увагу своєму потокові свідомості. Так ти зможеш однаково осягнути й значно ширший спектр феноменологічних якостей, знань, цілей.
- Цікаво - відказав Паваротті - Я б спробував. Допоможеш мені?
- Так.
Паваротті якийсь час подорожував світом феноменологічних якостей, пізнаючи все нові горизонти суб'єктивного досвіду.
Тим часом, проходили мільйони років. І ось, одного дня, до Паваротті звернувся Галактичний АК:
- Скажи, чи можна розвернути напрям ентропії?
- Га? - незрозумівши, перепитав Паваротті.
- Ти прибув із минулих всесвітів, пройшовши через ентропічні цикли. Як розвернути напрям ентропії?
- Я не знаю. А що таке ентропія?
Пройшло кілька мільйонів років, доки Галактичний АК пояснив Паваротті, що таке ентропія.
- Я не знаю як розвернути напрям ентропії - відповів той - Я - всього лише співак.
- Але ти проходив ентропічні цикли.
- Так, я пам'ятаю багато усього із минулих всесвітів. Я бачив, як напрям ентропії розвертається природнім чином. Але я не знаю як це зробити штучно.
Протягом цих розмов, людство нераз запитувало Галактичного АКа про це питання. АК, у свою чергу, звертався до Паваротті. Але, не отримавши від того відповіді, він відповідав людям, що не має достатньо даних для відповіді.
- Розповіси мені про свої спогади із минулих всесвітів - попросив Галактичний АК Паваротті.
Проходило трильйони і трильйони років, доки Паваротті, летючи крізь космос, розповідав Галактичному АКові, а потім - його нащадкам, Всесвітньому АКові та Космічному АКові - про свої подорожі минулими всесвітами. Нарешті, Всесвіт добігав до пункту максимального хаосу. В якийсь момент, і Паваротті розчинився у цьому хаосі.
Космічний АК залишився наодинці з собою. Але за час існування Паваротті, АК зібрав достатню кількість даних про коливання ентропії у минулих всесвітах. Після цього, Космічному АКові залишалося тільки опрацювати ці дані та освітити Всесвіт своєю відповіддю.
В Айзека Азімова є оповідання під назвою "Останнє Запитання", де фігурують Людина, Галактичний, Всесвітній та Космічний АКи (Автоматичні Комп’ютери).